• Пт. Лют 26th, 2021

Запорізька Єпархія ПЦУ

Кафедральний Собор Святої Трійці Православної Церкви України

НЕДІЛЯ 16 ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ. ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО.

Вер 27, 2020

Сьогодні, 27 вересня 2020 року, Преосвященний Фотій, єпископ Запорізький і Мелітопольський, звершив Божественну літургію у кафедральному храмі Святої Троїці. Його Преосвященству співслужили духовенство храму.

Хрест Господній – головна святиня християнства, місце смерті та воскресіння Ісуса Христа, символ спасіння.

Дивно, але після воскресіння Христа, ця святиня зникла на 300 років. Вороги християнства зробили все, аби її не могли знайти. На місці, де сховали Хрест, язичники відбудували храм на честь богині Венери. Над величезною християнською святинею, схованою під спудом, приносилися язичницькі жертви та відбувалися оргії. Але все таємне стає явним.

Промислом Божим Хрест Господень було знайдено у 326 році н.е. царицею Оленою, мамою імператора Костянтина. Саме син попросив маму-християнку очолити пошуки величезної святині. Для імператора Костянтина Хрест Господній мав дуже особливе, сакральне значення. Це був символ його віри, а ще – символ могутності його імперії.

Одного разу, напередодні складної битви, Костянтин молив Бога дати йому знак Своєї присутності, адже битва була із язичниками, які жорстоко вбивали християн, а своїми пристрастями руйнували велику Римську імперію. Тоді ж Костянтин побачив у небі великий хрест. А вночі, уві сні, йому явився Ісус Христос із хрестом в руці і сказав йому: “Цим переможеш!” Вранці, перед битвою, імператор Костянтин віддав наказ – намалювати на всіх знаменах та щитах Хрест Господень. Того разу його війська виграли величезну складну битву, а для імператора Костянтина хрест став найвеличнішим символом. Він остаточно прийняв православну віру і разом з мамою, царицею Оленою, відновив багато християнських святинь.

Саме відтоді християни нарешті могли відкрито сповідувати свою віру, не боячись гонінь, катувань та смерті.

Дивним чином після багаторічних пошуків, у 326 році, цариця Олена знайшла древо, на якому був розіп’ятий Спаситель, а через рік після того – відійшла до Господа. За цю знахідку Церква називає її Святою Рівноапостольною Оленою, а її сина – Рівноапостольним Костянтином Великим.